Як виховують дітей у селі

Як виховують дітей у селі. Та дуже просто.
Старі люди кажуть, що ні в якрму разі дитину не можна бити. Боже збав!
Говорити з вашим чадом треба рівним, спокійним, лагідним голосом. Все розказувати і пояснювати ще “коли воно в пелюшках лежить”.

Сучасні психологи назвали б таке виховання своєрідною формою гри.
Я хочу навнести кілька фраз моєї мами-бабусі Лідусі, сусідки баби Шури, баби Равчихи та інших земляків:

-    як воно тільки народилося – його вже шкода
-    та не треба йому писочок витирать, як воно не хоче. Янголи прилетять і поцілунками все витруть.
-    Синочку, постав чашку на місце. В неї вже головка болить!
-    А хто це напісяв на коврик? Ні, не Ярик? Це, мабуть, мама. Мама напісяла. От шкодливка. Ну-ну, мамо! Давай жопку - будеш бита!
-    Не кидайте дитину саму. Воно стояло в гаражі, трималось обома ручками за причеп і плакало з усієї сили.
-    Ну-ну, двері! Навіщо хлопчика маленького штовхали? Ну-ну! (далі все, об що він стукався було “ну-ну” і ніяких сліз)
-    А ну давай надеру оту жопку, щоб і курява встала! (це насправді заклик балуватися, а не бити )

Колись казав мені батько: “Хочу внуків”.
– “Навіщо?”
– “Щоб воно сиділо і на мене дивилося”.

Ось так просто.

Надя Зінченко
позаштатний автор ЗНАЙКИ