Як мі росли у селі

Мій син народився на початку серпня у Києві. Але так склалося, що у листопаді, коли йому виповнилося три місяці, ми поїхали в село до моїх батьків. Наш тато залишився у Києві. Це єдиний негативний факт у цій історії, бо все-таки, «сім*я повинна жити разом».
Тато, звісно ж, сумував за нами і приїздив якомога частіше. Очевидно, наше «скучання» було платою за все те хороше, що ми отримали. Про роль свіжого повітря, фруктів-овочів і наявності зоопарку свійських тварин та птиці і так все зрозуміло. Це безперечно корисно і добре.
Синочок рано пішов – у 9,5 місяців і рано почав говорити – у рік. Слово «баба» свідомо взагалі сказав до року. Може, так природньо сталося, а може і сільське повітря допомогло. Чомусь мені здається, що останнє.
Взагалі, у селах дітей мало і наш хлопчик став «дитиною полка». Всі сусіди хотіли з ним гратися. Про щось його жартома запитували, радили, намагались допомогти. Навіть суворий дід Антон завжди привітно питав як справи, чи не з «Топольки»(місцевого шинку) ми часом ідемо. А до сусідки баби Шури синок уже у 10,5 місяців ходив сам. А згодом кричав «бабо» біля її хвірточки і бив кулачками у двері. Йому хотілось з індиками і гусями гратися. Особливо загонити їх лозинкою додому, або просто кудись гонити. Корова викликала в нього найбільше емоцій - більша у декілька разів, з рогами, хвостом, ще й мукає. Коли він її потрогав рукою – реготав в істериці (приємній звичайно) і довго не міг забути. Потім просився не раз до миньки.
У селі влітку можна ходити голим, брудним і цілий день валятися в піску з перервою на сон. Хоча від бруду і спеки я його по два-три рази на день купала в нагрітій сонцем воді. Потім поспіли вишні – будь-ласка. Ягоди, яблука, груші – теж. Я їх навіть часто-густо не мила - машин їздить мало, живемо в екологічно чистому районі. Тим більше із двох помитих фруктів він вибирав третій - немитий.
З грушами взагалі було цікаво. Він їх з обох ручок по разу надкусував, викидав, потім брав інші – хохляцька натура…
Закінчились наші груші, пішли до сусіда нарвали інших і ніяких тобі запилених базарів з космічними цінами.
Тож якщо є хоч якась троюрідна бабуся у селі – їдьте. Сільські люди люблять годити гостям, та ще й маленьким.

Надія Зінченко
позаштатний автор ЗНАЙКИ